Філософія і кіно:
діалоги про ідеї
і їх втілення

Придбати

Про курс

В ході курсу ми пропонуємо розглянути одні з найяскравіших, цікавих і впливових філософських ідей як давніх часів, так і сучасності, на прикладі всім відомих фільмів. І навчитися бачити більш глибокі смисли фільмів крізь призму філософських ідей.

Завдання курсу:

  • за допомогою яскравих образів фільму зрозуміти глибокі філософські ідеї, допомогти своїй свідомості працювати в «філософському режимі»;
  • простежити за тими механізмами і способами, які дозволяють втілювати ідеї в сучасному візуальному мистецтві, переводити ідею – в візуальний образ;
  • побачити як складні, фундаментальні питання можуть бути висловлені різними способами: від філософських трактатів і релігійно-містичних навчань – до образів масової культури і анекдотів (не втрачаючи при цьому своєї глибини);
  • навчитися бачити глибокий, філософський рівень будь-якого фільму і конструювати його самостійно.

Це не кінознавчий семінар, і ми будемо розглядати фільми не самі по собі, а з одного боку, як метафору, що допомагає краще зрозуміти ідею, зробити громоздку філософську концепцію простою і зрозумілою кожному, а з іншого боку – як яскравий образ, що дає нам загальне поле для розмови на важливі для всіх теми.

Майстер курсу — Дар'я Зіборова

“Філософія – це спосіб проясняти і поглиблювати будь-яке питання, а не затуманювати і ускладнювати – з останнім ми чудово справляємось самі”.

Кандидат філософських наук, фахівець з філософської антропології та філософії культури, викладає на філософському факультеті ХНУ ім. Каразіна, курси «Філософія», «Семіотика культури», «Культурна антропологія». Інтереси: сучасна культура як система знаків, комунікативні теорії і практики інтерпретації у філософії.

Структура курсу

34 години
17 відео лекцій
2000 грн.
Діалог 1. Платон і Будда дивляться "Матрицю". Розмова про реальність та ілюзії. Печера Матриці та пустеля реальності, чи «ложки не існує».

Так вже вийшло, що і в основі західної, і в основі східної філософії лежить питання про реальність навколишнього світу, про це розмірковують і творці фільму «Матриця» – найвідомішого та знакового фільму рубежу століть.

Розглянувши ідеї Платона і Будди – двох найважливіших філософів для західу та сходу, ми подивимося на фільм братів Вачовські їхніми очима, щоб поставити та обговорити питання: Що таке реальність? Що – ілюзія? Що робити людині, яка прагне реальності, як її досягти? Чи можна розділити свою реальність з іншими, чи кожен має свою? Чи здатна людина не піддаватися ілюзії, і якщо так, то що дає їй цю силу?

Діалог 2. Рене Декарт і Френсіс Бекон дивляться "Початок". Сумніватися у всьому чи крутити дзигу?

У компанії з Рене Декартом та Френсісом Беконом поговоримо про фільм «Inception» Крістофера Нолана, щоб зрозуміти: Як саме ми відрізняємо реальність від ілюзії? Які ми маємо способи розрізнення, які критерії достовірності? На підставі чого ми віримо цим критеріям? Як ми переконуємось у їхній правильності?

Адже зрештою наші найголовніші життєві рішення визначає віра. Ми віримо в те, що наша реальність – реальна, що наші правила найправильніші, а критерії, за якими ми відрізняємо реальне від ілюзорного, – істинні. Ось про підстави цієї віри ми й поговоримо на прикладі фільму, де до кінця не зрозуміло – що сон, а що реальність, і де герой знаходить способи відрізнити одне від одного.

Діалог 3. Сартр, Фромм та К'єркегор дивляться «Ванільне небо». Що вибрати – якщо реальність нудотна, а справжність важка? Чи маємо право на синю пігулку?

Поговоримо про свободу та вибір, у компанії з філософами екзистенційного спрямування, не забуваючи при цьому теми реальності та ілюзії. І справа вже зовсім не в тому, як розрізняти справжнє і недійсне, справа в тому – що вибрати. Особливо, якщо реальність нудотна, а справжність важка? Чи маємо право вибрати синю пігулку з Матриці, що ми при цьому здобудемо і що втратимо? У компанії Жана-Поля Сартра, Еріха Фромма та Серена К’єркегора обговоримо фільм «Vanilla Sky» Камерона Кроу, щоб поговорити про свободу вибору та його критерії, стадії розвитку особистості, справжність і несправжність існування людини, і про те, чому ми самі приховуємо від себе правду. Задамося питанням, чи не є реальними наші ілюзії, якщо ми переживаємо їх так сильно і глибоко?

показати всю програму
Діалог 4. Шопенгауер, Барт і Бодрійяр дивляться "Екзистенцію". Де кінчається реальність і починається гра?

Розмова про реальність та ілюзію заводить нас все далі, і далі… Очима Артура Шопенгауера, Ролана Барта та Жана Бодрійяра, переглянемо фільм «eXistenZ» Д. Кроненберга (1999). Фільм ставить перед нами питання про межі реальності та ілюзії. Наскільки реальною є наша реальність, і хто чи що стоїть за великою грою ілюзій? Чому ми втягуємось у нескінченну гру симуляцій? Чи наша воля керує нами, чи ми іграшки в чиїхось руках?

Слоган фільму: “Де закінчується реальність і починається гра?”. У що ми граємо, коли приймаємо щось за реальність? Які правила цієї гри? Та чи ми граємо, чи це нами грають?

Поговоримо про фільм через призму філософських концепцій XIX і XX століть, які ставили за мету звільнення свідомості людини від ілюзій, щоб вона могла побачити реальність такою, якою вона є насправді.

Діалог 5. Сократ, Фрейд та Бадью дивляться «Контакт». Відкриваючи істину: діяти чи розмірковувати?

Очима одного з родоначальників філософії – Сократа та одного з найяскравіших і найзнаменитіших сучасних філософів Олена Бадью переглянемо фільм «Контакт» Роберта Земекіса, щоб поставити питання про людську відповідальність та вибір. Як слідувати істині і залишитися вільним? Чи може подія життя однієї людини змінити погляди та життя інших? Які існують стратегії поведінки перед викликом істини? І що таке взагалі «вірність істині»? Зігмунд Фрейд допоможе нам замислитися над тим, чим є наші істини, раптом вони лише фантоми нашого несвідомого? Як ми наважуємося визнати щось істиною, а не нашим суб’єктивним враженням? Що кличе нас із-за меж зрозумілого нам людського існування, що волає до нас з-за меж нашої дійсності? Обговоримо фільм «Контакт» як історію про наслідування того, що людина прийняла як істину. Навіть якщо проти нього всі та все.

Діалог 6. Платон і Аристотель дивляться «Еквілібріум». Ідеальна держава та її вороги, або що заважає нам побудувати справедливе суспільство.

Поговоримо про суспільство та його ідеальну форму. Стародавні філософи описали всі можливі форми державного правління та всі перешкоди на шляху їх реалізації, але щоразу спроба побудувати досконале суспільство в історії оберталася трагедією. Чому так відбувається? Чому ідея справедливості завжди вимагає від нас великих жертв? Чим ми готові пожертвувати заради порядку?

Щоб зрозуміти головну ідею фільму «Еквілібріум» Курта Уммера, згадаємо «ідеальну державу» Платона, політичні ідеї Аристотеля, та його етику «золотої середини», поговоримо про філософів-утопістів Томаса Мора і Томмазо Кампанелла. Розберемося чому емоції та пристрасті заважають реалізації справедливості, чи, можливо, «людське, надто людське» і свобода особистості – це і є єдиний сенс побудови справедливого суспільства?

Діалог 7. Аристотель, Ніцше та Камю дивляться "Гаттаку". Пошук власного шляху – боротьба з обставинами, суспільством чи із собою?

Поговоримо про людську досконалість – у чому вона? І чи буде досконалий світ, якщо його наповнять досконалі люди? Як на наш пошук свого шляху впливають стереотипи та норми, прийняті у суспільстві? А як ті, що прийняті особисто нами? Подивимося кіно в компанії великих філософів, які ставили собі ці запитання, і знайшли відповіді – кожен свій. Очима давньогрецького філософа Аристотеля переглянемо фільм «Гаттака», щоб зрозуміти, що таке досконала людина, очима Фрідріха Ніцше побачимо, як народжується у фільмі образ «надлюдини», очима Альбера Камю – як людина будує всупереч усьому, і що є її кінцевою метою. А потім поговоримо про те, що дозволяє нам не погодитись з тією оцінкою, які дають нам оточуючі, і навіть саме життя, а продовжувати рухатися до своєї мети. І до чого ж тут зірки. Вчимося бачити, як образи кіно допомагають людині знайти свою «точку відліку».

Діалог 8. Сартр, Бубер і Левінас дивляться "Луна 2112". Я та Інший: пекло, діалог чи таємниця?

Ким може стати нам інша людина: другом, близьким, чужинцем, ворогом? Іноді відповідь на це питання допомагає знайти досвід самотності. Поговоримо про насущне і, одночасно, найскладніше – про зустріч з Іншим, і про зустріч із самим собою. Розглянемо три стратегії відносин, кожна з яких по-різному відкриває нам самих себе. Від самотнього вільного суб’єкта Жана-Поля Сартра, через я-в-діалозі Мартіна Бубера, до таємниці Іншого Еммануеля Левінаса. Як ми відкриваємо себе у нашому спілкуванні з іншим? Де межі нашої свободи? Як інші міняють нас? Ці питання допоможуть нам обговорити фільм Дункана Джонса “Луна 2112”. Фільм про космос навколо нас, і про космос усередині нас.

Діалог 9. Будда, Камю і Марк Аврелій дивляться «День Бабака». Людина в життєвому «глухому куті», або як подолати екзистенційну кризу.

Фільм «День Бабака»/«День Сурка» Гарольда Раміса наповнений глибоким психологічним і філософським підтекстом. Історія про людину, що застрягла у петлі часу, відсилає до світових релігій, психоаналізу і різним напрямкам західної філософії. Але всі його «бекграунди» об’єднані темою виходу з глухого кута, переходу на новий рівень і звільнення від старого, темою народження нової особистості. – Як це зробити? – Як подолати екзистенційну кризу?

Про це поговоримо, «подивившись» фільм очима представників будизму, стоїцизму і екзистенціалізму. Залучимо представників інших релігій і психоаналізу, щоб відповісти на питання про вільний вибір і абсурд у нашому житті, відплати за наші дії і духовне преображення.

А заодно розберемося, як цей фільм, який повинен був стати легкою комедією, став культовим без перебільшення, а його назва перетворилася в яскраву і всім зрозумілу метафору життєвої рутини.

Діалог 10. Конфуцій, Лао-Цзи та Будда дивляться «Весна, Літо, Осінь, Зима… і знов Весна». Про Шлях, його етапи та вибір.

Наша наступна розмова присвячена східній філософії. Очами мудреців Давнього Сходу ми подивимося на фільм корейського режисера Кім Кі Дука.

«Весна, Літо, Осінь, Зима… і знов Весна» – це фільм-притча, фільм-медитація. Ця стрічка про життя, та його етапи, про природу речей та людини, про глибину та поверхню, про вибір та відповідальність. Ці питання ставляться і в західному кіно, але вирішуються зовсім іншім чином.

В компанії з Буддою, Конфуцієм та Лао-Цзи ми поговоримо про Шлях та його закони, про становлення людини, про відчуженість та залученість. Про те, як бездіяльність може діяти, та активне втручання – не порушувати спокою.

Діалог 11. «Той, що біжить по лезу», або що таке людина. У пошуках людської сутності: питання Рідлі Скотта та відповідь Дені Вільнева.

На цей раз поговоримо про те, що таке людина. У чому її сутність, що відрізняє її від інших істот? Це одне із найдавніших філософських питань, і кожна епоха давала на нього свою відповідь. Чи підійде нам якась із готових, чи ми маємо відповідати заново, створюючи своє уявлення про таємницю людської істоти? У компанії з софістами та Сократом, Беконом та Декартом, філософами екзистенціалістами та антропологами поміркуємо про людяність – що це таке, і чи може людина мати монополію на цю загадкову якість? Людиною народжуються, чи людиною стають? Шукаємо визначення людяності, щоб запитати себе, наскільки ми самі відповідаємо своїм же власним уявленням про людину. Обговорюватимемо одразу два фільми: «Той, що біжить по лезу» Рідлі Скотта 1982 року, і «Той, що біжить по лезу 2049» Дені Вільнева 2017 року, які можна подати як питання і відповідь.

Діалог 12. Вітгенштейн, Бергсон та Хайдеггер дивляться "Прибуття". Мова, час, вибір. Як реальність може бути висловлена, або загадка часу та вільний вибір.

Розглянемо фільм Дені Вільнева «Прибуття», щоб поговорити про проблему мови, якою ми висловлюємо себе та описуємо світ навколо нас. Мова це просто інструмент, що допомагає нам розуміти один одного, або «будинок Буття», як називав його Хайдеггер, тобто те, що визначає наше існування, утворюючи середовище та межі нашого мислення?

Коли мова перестає бути інструментом розуміння та стає набором знаків, інтерпретація яких є неймовірною складною? Мова зближує нас, чи є обмеженням нашого спілкування? Так само поговоримо про проблему часу – що воно таке, як ми його сприймаємо і як сприйняття часу може вплинути на наші здібності спілкування з іншими? І всі ці теми зійдуться у питанні про вибір, який ми часом робимо, навіть не усвідомлюючи, що незворотно обираємо щоразу новий шлях у житті та нову долю з новими наслідками. Про розгалуження долі, мови та часу, пов’язані нерозривно.

Діалог 13. Космос як виклик, космос як заклик: від "Космічної Одіссеї, 2001" Кубрика до «Гравітації» Каурона.

Поговоримо про космос у кіно. Про нескінченні простори, всесвіт і слово, яким усе це називають. Про те, в яких образах постає перед нами космос у кіно, які ідеї він породжує та втілює. Від нескінченного простору, що закликає людину до перевершення своїх кордонів, до таємниці, яка відкриває людині саму себе. Від стимулу до вдосконалення, який штовхає людство до розвитку, до жахливої ​​порожнечі, що змушує повертатися до звичних підстав. Від первісного оптимізму і віри в прогрес людства, на зорі освоєння космосу, до усвідомлення людських меж. Обговорюватимемо одразу два фільми, які співвідносяться як питання і відповідь: перший масштабний фільм про космос, що заклав основи образу всесвіту в кіно “Космічна Одіссея, 2001 рік” (1968 р.) Стенлі Кубрика та “Гравітацію” Альфонса Куарона (2013 р.) , яка є переосмисленням образу космосу та людини.

Діалог 14. Диспут про дар і благодать: «Догвілль» Ларса фон Трієра та «Бенкет Бабетти» Габріеля Акселя. Як ми зустрічаємо дари та відповідаємо на них?

Поговоримо про «великі теми» у кіно скандинавських режисерів. «Догвілль» (2003) і «Бенкет Бабетти» (1987) – два фільми, що досліджують тему дару і подяки, що ставлять діагноз нашої цивілізації, викривають людську природу. Обидва є зразком «фільму-притчі», обидва відсилають до біблійних текстів, обидва розмірковують про природу людини і суспільства. Але при всій подібності до тієї і структурної подібності сюжету, ці два «роздуми» приходять до різних висновків. Порівняємо їхню психологічну та сюжетну канву, досліджуємо їхній біблійний підтекст, побудований на притчах, розберемося з філософськими складовими, щоб поговорити про те, як ми відповідаємо на дари.

Діалог 15. Питання про природу зла: «Будинок, який побудував Джек» та «Меланхолія» Ларса фон Трієра. Автор, мистецтво та діагноз нашої цивілізації.

Твори Ларса фон Трієра дають невичерпну можливість для філософських інтерпретацій. У своїх останніх фільмах датський режисер розмірковує про долю нашої цивілізації та ставить їй невтішний діагноз. При цьому і «Будинок…» і «Меланхолія» переповнені цитатами та посиланнями до європейської культури. Розглянемо два погляди на нашу культуру, і на природу зла – умовно «чоловічий» та «жіночий» – Джека та Джастін, поговоримо про тему авторства, творчості та ролі мистецтва. Основні теми та питання цих фільмів не можуть бути вирішені без глибокого аналізу. Трієр залишає нам підказки, будує певний культурологічний ребус, ключами до нього є великі твори літератури та мистецтва – «Божественна комедія» Данте, «Фауст» Гете, європейський живопис. Розберемося з цими підказками, щоби прочитати повідомлення фільмів на глибшому рівні. Обговоримо, хто ж такий Трієр – цинічний провокатор, іронічний гравець чи глибокий мислитель. А може – всі три ці іпостасі одразу?

Діалог 16. «Повернення» Андрія Звягінцева – від психологічної драми до богословського кіно. Біблійний контекст історій про «батьків та дітей».

На перший погляд, всі фільми Андрія Звягінцева – це сімейні психологічні драми, які цікаві вже на цьому рівні. Але сам режисер веде нас глибше – до рівня богословських роздумів, активно підключаючи до психологізму біблійний контекст. І тоді його фільми стають роздумами про можливості спілкування Бога і людини, їхню зустріч і «незустріч» (як «Нелюбов»). Розглянемо символи та образи фільмів Звягінцева, проаналізуємо ті контексти, які він конструює, у розмову про які він намагається втягнути свого глядача. Обговоримо фільм «Повернення», а для поглиблення контексту додамо «Олену» та «Вигнання».

Діалог 17. Спокутна жертва: «Вбивство священого оленя» Йоргоса Лантімоса та «Жертвопринесення» Андрія Тарковського. Як жертва може зупинити апокаліпсис?

Поговоримо про два фільми, присвячені ідеї жертвопринесення, як способу зупинити кінець, що насувається – в особистому і світовому масштабі. Розглянемо їх глибокі міфологічні та релігійні конотації, обговоримо контексти, де народжується ідея спокутної жертви. Залучимо концепцію жертвопринесення французького філософа та антрополога Рене Жірара, у світлі якої ми не тільки глибше зрозуміємо сенс фільмів, але й побачимо, яке місце жертва займає в історії нашої цивілізації, і який насправді механізм жертвопринесення.

Чим і для чого ми жертвуємо? Чи може жертва дійсно вирішити кризу? Що таке справжня жертва, а що – штучна «жертовність»? Про все це розмірковуємо в компанії великих режисерів та філософів – Таковського, Лантімоса та Жірара.

Для кого курс

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit, sed do eiusmod tempor incididunt ut labore et dolore magna aliqua. Quis ipsum suspendisse ultrices gravida. Risus commodo viverra maecenas accumsan lacus vel facilisis. Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit, sed do eiusmod tempor incididunt ut labore et dolore magna aliqua.

відеопрезентація

Заповніть форму і ми з вами зв’яжемось




    facebook

    telegram

    instagram

    youtube

    © 2021